17 червня відзначався Всесвітній день боротьби з опустелюванням та посухою. У Херсонській області розташований найбільший піщаний масив Європи – Олешківські піски. Їх називають Олешківською пустелею, але за температурним режимом і кількістю опадів це – напівпустеля.Олешківські піски утворились через випасання великої кількості худоби. Така думка побутує, але це лише частина історії.
Насправді, піщаний масив виник ще у льодовиковий період.
Екскурсоводка НПП "Олешківські піски" Юлія Сташенко, розказує як виникла пустеля.
"Це природне диво, яке утворилось за часів льодовикового періоду, коли відірвався льодовик і ніс перед собою груди піску, каміння, і це все зупинило сам льодовик і поступово сформувалась велика хвиля і поступово те, що знесло всю рослинність і живність, яка тут була, і все, що осіло на дні цієї течії, те і сформувало ці ось піски. І поступово сюди вже почалась заселятись рослинність, а також тварини почали витоптувати, виїдати. Це були і козацькі тварини, і кочові народи, скіфи, кімерійці", - розповідає Юлія.
Наступ пісків почали зупиняти ще у середині 19 століття. На території Олешківської напівпустелі почали висаджувати сосну – кримську та звичайну. Деякі дерева прижились і утворили оази посеред барханів, а по-місцевому кучугур. У балках, де вода близько, росте і абориген місцевої флори – береза дніпровська. Оточують піски рівні рядки штучного лісу, висадженого вручну у 50-х роках минулого століття. Тож, Олешківська пустеля – не мертвий простір.
"Дощі йдуть дуже рідко, менше, ніж у Херсоні, в Олешках і навіть в Раденську. Але пісок нагрівається до 75 градусів", - продовжує дівчина.
Олена Труш, приїхали з Києва. Розказує, що знали раніше, про такі гарні місця в Україні. Приїхали декількома родинами, разом з друзями захоплюються туризмом.
"Це вже не перше місце, яке ми дивимось саме у цьому турі. Враження такі, захоплюючі, я не думаю, що хтось скаже погано про це. Цікаво, пізнавально, і дуже корисно і треба розвивати це все, тому що треба показувати Україну її мешканцям, це важливо", - говорить Олена Труш.
Вдень зустріти мешканців пустелі практично неможливо. Лише за слідами на піску, які швидко змітає вітер, можна визначити, яка тварина тут пробігла, а ще побачити – нірки, де ємуранчик ховається від спеки і хижаків. На площі близько 12 тисяч гектарів зустрічаються пів тисячі видів рослин, кілька тисяч видів комах і павуків, 300 видів хребетних тварин.
Туристка з Києва Ніколь Очиченко приїхали з сімєю подруги, говорить, що екскурсія їм подобається.
"Особливо цікаво дізнаватись про тварин та їх види. Велика різноманітність тих, хто тут живе, і саме про їх спосіб життя цікаво дізнатись, як вони тут живуть, як пристосовуються до таких тяжких умов", - каже Ніколь.
Туристичний сезон в Олешківських пісках – цілорічний. Але з квітня по жовтень охочих відвідати це місце найбільше. Гіди Національного природного парку "Олешківські піски" проводять кількома маршрутами.
Суспільне Херсон
Екскурсоводка НПП "Олешківські піски" Юлія Сташенко, розказує як виникла пустеля."Це природне диво, яке утворилось за часів льодовикового періоду, коли відірвався льодовик і ніс перед собою груди піску, каміння, і це все зупинило сам льодовик і поступово сформувалась велика хвиля і поступово те, що знесло всю рослинність і живність, яка тут була, і все, що осіло на дні цієї течії, те і сформувало ці ось піски. І поступово сюди вже почалась заселятись рослинність, а також тварини почали витоптувати, виїдати. Це були і козацькі тварини, і кочові народи, скіфи, кімерійці", - розповідає Юлія.
Наступ пісків почали зупиняти ще у середині 19 століття. На території Олешківської напівпустелі почали висаджувати сосну – кримську та звичайну. Деякі дерева прижились і утворили оази посеред барханів, а по-місцевому кучугур. У балках, де вода близько, росте і абориген місцевої флори – береза дніпровська. Оточують піски рівні рядки штучного лісу, висадженого вручну у 50-х роках минулого століття. Тож, Олешківська пустеля – не мертвий простір.Екскурсоводка Юлія говорить, що піски живі, адже тут і рослинність квітне, бувають дощі, вітер гоне пісок, тому ландшафти постійно в нас змінюються.
"Дощі йдуть дуже рідко, менше, ніж у Херсоні, в Олешках і навіть в Раденську. Але пісок нагрівається до 75 градусів", - продовжує дівчина.
Олена Труш, приїхали з Києва. Розказує, що знали раніше, про такі гарні місця в Україні. Приїхали декількома родинами, разом з друзями захоплюються туризмом."Це вже не перше місце, яке ми дивимось саме у цьому турі. Враження такі, захоплюючі, я не думаю, що хтось скаже погано про це. Цікаво, пізнавально, і дуже корисно і треба розвивати це все, тому що треба показувати Україну її мешканцям, це важливо", - говорить Олена Труш.
Вдень зустріти мешканців пустелі практично неможливо. Лише за слідами на піску, які швидко змітає вітер, можна визначити, яка тварина тут пробігла, а ще побачити – нірки, де ємуранчик ховається від спеки і хижаків. На площі близько 12 тисяч гектарів зустрічаються пів тисячі видів рослин, кілька тисяч видів комах і павуків, 300 видів хребетних тварин.
Туристка з Києва Ніколь Очиченко приїхали з сімєю подруги, говорить, що екскурсія їм подобається."Особливо цікаво дізнаватись про тварин та їх види. Велика різноманітність тих, хто тут живе, і саме про їх спосіб життя цікаво дізнатись, як вони тут живуть, як пристосовуються до таких тяжких умов", - каже Ніколь.
Туристичний сезон в Олешківських пісках – цілорічний. Але з квітня по жовтень охочих відвідати це місце найбільше. Гіди Національного природного парку "Олешківські піски" проводять кількома маршрутами.Суспільне Херсон
glavred