Протягом майже двох років безоплатною соціально-психологічною допомогою спеціальних мобільних бригад на Херсонщині скористались тисячі постраждалих від ґендерно зумовленого та домашнього насильства.На чорну від побоїв Людмилу (ім’я змінено) працівники мобільної бригади соціально-психологічної допомоги натрапили випадково. Проте жінка навідріз відмовилася від запропонованої допомоги.— Мене побив чоловік. Бив не вперше, — зізналась вона.
— Розумію, що це ненормально, що це неприпустимо. Але він під час бойових дій в Донецькій області в 2014 році пережив справжнє пекло. Та й я не можу без нього і нікуди від нього не піду.
На психологічну реабілітацію погоджуються не всі
Оксана Михайленко
За словами керівниці новокаховської мобільної бригади соціально-психологічної допомоги Оксани Михайленко, домашнє та ґендерне насилля в сім’ях ветеранів АТО та Операції об’єднаних сил є дуже болючою проблемою як для міста, так і для всієї України. Хтось із військових має недоліковану контузію або страждає на посттравматичний стресовий розлад. Хтось досі не може прийти в себе від пережитого на війні стресу. Більшість із них об’єднує те, що вони не проходять повноцінної реабілітації перед поверненням до мирного життя.
— Ми вмовляємо наших хлопців — ветеранів АТО пройти психологічну реабілітацією. Але вони під різними приводами відмовляються від цього: не хочуть або кажуть, що їх не відпускають з роботи, — говорить заступник начальника управління праці та соцзахисту населення Новокаховської міськради Олексій Левицький.
— Найчастіше з сімей учасників АТО і ООС до нас звертаються дружини, які дуже хочуть зберегти родину і готові зробити все заради цього. Ми надаємо їм необхідну підтримку, зв’язуємо їх із військовими капеланами, реабілітаційними центрами. Це не входить до переліку наших послуг, проте ми розуміємо, що завдяки такій підтримці ми зможемо допомогти тим, хто до нас звертається. Частина подібних ситуацій, на жаль, завершується розлученнями. Проте є багато й історій зі щасливим кінцем, — розповідає Оксана Михайленко.
На її думку, додає проблем відсутність психологів у місцевих відділеннях поліції, служб з надзвичайних ситуацій, лікарнях та багатьох інших установах. Не розвиненою лишається й сама система надання психологічної допомоги в Україні. Психологи працюють лише в системі освіти, а приватних психологів можна зустріти далеко не в кожному місті. Тому дуже часто до роботи с постраждалими від ґендерно зумовленого та домашнього насилля залучають психологів та соціального працівника мобільних бригад.
Де шукати допомогу?
Усього їх на території Херсонської області працює чотири. Новокаховська мобільна бригада охоплює також Каховку, Каховський і Бериславський райони. Решта бригад діють на території Херсона, Генічеського, Чаплинського, Новотроїцького, Каланчацького, Олешківського, Білозерського та Голопристанського районів. Усі вони почали працювати з листопада 2017 року.

Новокаховська мобільна бригада обслуговує також Каховку, Каховський і Бериславський райони

Мобільна бригада під час виїзду

Співробітники мобільних бригад багато співпрацюють з Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації
— Сам проект створення подібних мобільних бригад був ініційований в Україні в 2014 році. Він став частиною масштабної програми UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення “Комплексний підхід до вирішення проблеми насильства щодо жінок та дівчат в Україні”, що реалізується в нашій країні Українською фундацією громадського здоров’я. Саме в 2014 році в українському суспільстві почали відчувати проблеми, пов’язані з війною та АТО на сході. Тому початок цього проекту був зумовлений потребою в використанні міжнародного досвіду для їх вирішення. Спочатку цю модель випробували в Донецькій, Луганській та Запорізькій областях. А згодом дійшли до висновку, що таку модель допомоги варто використовувати й в інших областях. Нині ця програма реалізується в 12 областях України за підтримки урядів Великої Британії, Канади та Естонії. Важливу роль у ній відіграє Мінсоцполітики, яке допомагає у впровадженні міжнародних стандартів надання допомоги потерпілим від домашнього насильства в Україні, в тому числі лобіюванням прийняття низки нормативно-законодавчих актів, — пояснює Оксана Михайленко.
Вона переконана, що українське законодавство щодо запобігання та протидії домашньому насиллю в Україні близьке до ідеалу. У прийнятому наприкінці 2017 року однойменному законі чітко визначені поняття видів насилля: фізичного, психологічного, сексуального, економічного, домашнього. Головним же є те, що цей закон визначає основні напрями реалізації державної політики, спрямовані на захист прав та інтересів тих, хто постраждав від такого насилля.


в таких умовах живуть люди, з якими доводиться стикатися співробітникам мобільних бригад соціально-психологічної допомоги2
Проте на практиці членам мобільних бригад часто доводиться стикатися з відсутністю нормативних актів або державних програм, які б допомагали зробити дію цього закону більш ефективною. Приміром, нерідко причиною насилля в сім’ях є залежність чоловіків, а часом й жінок від алкогольної чи наркотичної залежності.
— Допомогти таким родинам нам майже неможливо, адже в більшості випадків вони не мають грошей на лікування. Ми дізнавалися: щоб відправити на лікування до обласної психіатричної лікарні хворому потрібно ліків як мінімум на 2 тисячі гривень на 10 днів. А якщо мова йде про кодування від алкоголізму або лікування в наркодиспансері, то потрібно вже від 10 тис. грн. Тому в таких сім’ях люди стають заручниками ситуації. Хоча якщо в них є діти, то проблеми ускладнюються, адже існує загроза їхньому життю та здоров’ю. Крім того, насилля часто вчиняють люди, які мають психічні розлади, часом такі, що важко точно ідентифікувати навіть досвідченим спеціалістам і які в родині проявляються зовсім інакше, ніж на прийомі у лікаря. Надати таким особам кваліфіковану допомогу або направити їх на примусове лікування вкрай важко, — зізнається Оксана Михайленко.
“Спроби захистити себе дисциплінують кривдників”
За словами керівниці новокаховської мобільної бригади соціально-психологічної допомоги, нерідко виявити насилля дуже непросто через високу толерантність у суспільстві до заподіянню шкоди іншим. Навіть ті, хто постраждав від насилля іноді не здатні усвідомити, що по відношенню до них вчиняється щось неприпустиме, сприймаючи це як належне. У таких ситуаціях у багатьох проявляється стокгольмський синдром, коли жертви готові виправдовувати своїх кривдників.
Найважче ідентифікувати насилля психологічне — стверджує Оксана Михайленко. Його ознаками є систематичні приниження, маніпулювання, шантаж, погрози, зневага, ігнорування бажань, думок, почуттів та безпідставна критика жертви, постійне контролювання, позбавлення права на захист честі та гідності. Нерідко жертвами психологічного насилля є ті, хто виховувався або виріс у деспотичних родинах, звик комусь підкорятися.
— Існує багато індикаторів, за якими можна встановити факт психологічного насилля. Але часом навіть у випадках фізичного насилля жертви не намагаються захистити себе. Ми запитуємо у них: чого не викликали поліцію? У відповідь знизують плечима. Або пояснюють, що кривдник є годувальником сім’ї. Проте насилля має свою динаміку. Якщо його не зупинити один раз — навіть якщо була нанесена незначна фізична шкода — воно неодмінно повторятиметься знову і знову, а самі прояви насилля стануть частішими. Тому ми всім радимо не боятися і одразу в таких випадках викликати поліцію. Це дисциплінує та зупиняє кривдників. На жаль, багато людей не звикли вважати поліцію захисниками. Проте за досвідом нашої роботи поліцейські завжди нормально реагують на такі виклики і намагаються допомогти постраждалим. Крім того, за їх рішенням можуть бути обмежені контакти кривдника з потерпілим, приміром, протягом 10 днів, а в деяких випадках і до шести місяців. Варто пам’ятати й про те, що фізичне та сексуальне насилля призводить до фінансових втрат потерпілими через їх непрацездатність, витрати на лікування та інші спеціалізовані послуги, — пояснює Оксана Михайленко.
Через відсутність засобів захисту представники мобільних бригад не виїжджають на “гарячі” виклики — приміром, під час бійок. У таких випадках треба одразу викликати поліцію. Проте за гарячими телефонами бригад постраждалі можуть отримати необхідну допомогу або консультацію. Час від часу членам мобільних бригад доводиться навіть організовувати рятувальні операції для жінок, які систематично потерпають від насилля.

Якщо насилля не зупинити один раз, воно повторятиметься знову і знову
— Був випадок, коли нам доводилось вивозити одну жінку в безпечне місце до іншого району, щоб врятувати її від чоловіка. А якось ми допомагали вагітній жінці, яка з двома зовсім маленькими дітьми, без грошей і без речей втекла від чоловіка з іншої області. Нам потрібно було забезпечити їй конфіденційність, безпеку та надати потрібну допомогу , — згадує Оксана Михайленко.
Вона запевняє, що мобільна бригада готова виїжджати в будь-які населені пункти тих районів, які вона обслуговує — навіть віддалені. І з задоволенням констатує, що все частіше їй зустрічаються жінки, які вміють за себе постояти:



— Вчасне звернення по допомогу збільшує шанси зупинити насильство та змінити життя на краще. За нашим досвідом приблизно в 40% випадків був щасливий кінець, — підсумовує Оксана Михайленко. — Дуже важливо зупинити насильство в сім’ях,тим більше якщо в них є діти. Якщо спільними зусиллями нам вдасться хоча б зменшити масштаби цієї проблеми, то в майбутньому суспільство матиме менше людей, травмованих досвідом домашнього насилля в своєму дитинстві.
Контакти мобільних бригад:
Нова Каховка, Каховка, Каховський і Бериславський райони — 073 138 59 81, 066 758 96 61
Чаплинський, Новотроїцький, Каланчацький райони — 073 052 55 76, 066 758 96 21
Херсон, Олешківський, Голопристанський, Білозерський райони — 073 052 55 71, 066 736 87 94
Генічеський район — 073 138 62 43, 095 512 97 90.
Олег БАТУРІН.
Фото автора та з архіву Оксани МИХАЙЛЕНКО.