Унікальна і поки що єдина у Північному Причорномор’ї козина ферма «підправляє» обласну статистику і підкоряє смаки гурманів.Всього за кілька десятків кілометрів від невеличкого села Мар’янівки Каховського району — знаменитий біосферний заповідник «Асканія-Нова». Місце всесвітнього туристичного паломництва — там, де і степ не переораний «до дна», і розкішна зелена оаза, і заселений всілякою екзотичною звіриною зоопарк…Усі прапори, як той казав, туди!Та буквально з весни цього року, з відкриттям туристичного сезону, мандрівники почали з’являтися і в Мар’янівці, хоча навряд чи про туристів думав генеральний директор ТОВ «Агробізнес», кандидат економічних наук Едуард Репілевський, затіваючи нову для себе справу.
Міркував так: «Якщо у тих же французів, австріяків чи іспанців виходить, то чому в українців не вийде?..». Міркував, зрозуміло, не заради якогось там, як уже згадано, туристичного паломництва, хоча приватний бізнес у світі і на туристах заробляє солідні кошти. Міркував заради того, аби показати «аграріям від влади», що і в зоні ризикованого землеробства можна мати зиск не лише з кавунів, рапсу чи пшениці, а й від традиційної для Степу бринзи чи сучасних йогуртів. Так-так, це та сама версифікація, об яку тіпають язики приїжджі вчені мужі і свої, доморощені «логістики».
А тим часом обласні статисти заносили у свої святці вельми невтішну «циферію»: «За розрахунками, станом на 1 липня поточного року в усіх категоріях господарств утримується 111,6 тис. голів великої рогатої худоби (91,9% до рівня відповідного показника 2018 року), в т. ч. 61,8 тис. голів корів (91,6%), 134,4 тис. голів свиней (80,3%), 49,9 тис. голів овець та кіз (86,8%) і 9067,9 тис. голів птиці свійської (88,5%)».
У найбільшу немилість, як бачимо, впали у степовій області саме вівці, увічнені незабутнім Олесем Гончаром у романі «Тронка», і кози. Упали майже скрізь, а Мар’янівка тут — виняток із тенденції.
Уклавши договір із мелітопольською компанією «Молочний стандарт», мар’янівський «Агробізнес» затіяв «будову року». Козина ферма на трохи віддаленій від Мар’янівки околиці наче з-під землі виросла! Першими новоселами її стали дві сотні граціозних кізочок, так не схожих на наших, звичних для ока, українських, що блукають по забур’янених випасах.
У просторому приміщенні ферми, збудованому за всіма європейськими стандартами, майже не чути козячого хору. Всі зайняті своїм: доглядачі — роздачею ароматного сіна, доярки — підготовкою апаратів, тварини — «нагулюванням» молока.
— Кози люблять спілкування з людьми і часто стають зовсім ручними, — говорить завідуючий ферми Микола Вретик, пригощаючи з руки своїх підопічних припасеними у кишені гранулами комбікорму. — Немає серед кізочок ні норовливих, ні баламутних. А як часто на руки просяться! У багатьох кіз є свої клички, аякже…
— Відчувають вашу турботу?
— Ще й як! — каже Микола Сергійович, деталізуючи суто виробничий бік справи. — Щодоби козам потрібно 2,5 кілограма сіна на голову. Даємо, як ви вже знаєте, гранульовані комбікорми. Годуємо кіз часто — по 5 разів на добу, хоч можна і до дев’яти. Але частіше — занадто клопітно, та й чи доцільно. Аби стадо почувалося комфортно (а комфорт — це продуктивність), ведемо за фермою клімат-контроль. Молока у період лактації кізки дають по 3 літри. У доїльний зал заходять самостійно, не пручаючись. Видоєне молоко відправляємо у два холодильники, де воно дуже швидко охолоджується до 4 градусів. При такій холодній температурі, як оце зараз, молоко можна зберігати до трьох діб. Доїльні апарати у нас швейцарської фірми «ДеЛаваль». Одночасно доїмо по 24 кози, а сам процес доїння триває півгодини. Сьогодні продукцію з ферми на сироварню з закінченим циклом виробництва відправляємо поки що молоковозом.
— А чому «поки що»?
Замість відповіді завферми відкриває одні з вхідних дверей у двір, показуючи рукою на ще одну новобудову:
— Он бачите, поруч із фермою споруджується велика сироварня, і молоко на переробку надходитиме туди вже молокопроводом.
Господарі поки що екзотичної для наших степових країв ферми можуть розповісти багато того, чого ми з вами не знаємо. А не знаємо багато чого! Тут, у Мар’янівці, вам розкажуть про те, що: «Справжній козячий сир має білий або сіруватий колір і характерний смаковий відтінок, притаманний козячому молоку. Як правило, він більш ніжний і ароматний у порівнянні з аналогічним продуктом, виготовленим із коров’ячого молока. Складно переоцінити користь козячих сирів. По-перше, вони дуже швидко засвоюються, по-друге, ці сири гіпоалергенні, по-третє, містять величезну кількість корисних бактерій, які сприяють відновленню роботи шлунково-кишкового тракту та налагодженню обмінних процесів в організмі. У них дуже мало цукру і багато протеїну, фосфору, ретинолу та вітаміну В2».
Визнано, що козяче молоко виводить з організму людини шкідливі речовини і навіть допомагає позбутися різних видів алергії. У деяких країнах, наприклад Іспанії, кози є основним джерелом молока. З нього виготовляють навіть морозиво!
Недарма споживання молочних продуктів, виготовлених саме з козиного молока, у світі зростає, бо таке молоко надзвичайно корисне для людей похилого віку, хворих, немовлят і дітей, людей, у котрих алергія на молоко коров’яче.
— Розведенням кіз ми почали займатися з 12 голів на початку 2018 року, але то була поки що лише спроба займатися новим видом бізнесу, — розповідає фінансовий директор ТОВ «Агробізнес» Данило Репілевський, син генерального директора відомої нині в Україні агрофірми. — Та вже у травні цього року у нас з’явилася козина ферма з доїльним залом. Іншими словами: у Мар’янівці розпочалося, так би мовити, промислове виробництво молока і одночасно його переробка на м’які та тверді сири, бринзу і йогурти.
— Ферму вже укомплектували поголів’ям повністю?
— Поки що ні, але вже довели чисельність козиного стада до 200 голів. Свій вибір зупинили на альпійській породі кіз, молоко яких найбільше підходить саме для виробництва сирів. Цих дорослих уже кіз ми завезли з-під Києва. Створили тваринам всі умови для утримання — від повноцінного корму до здорового мікроклімату у самому приміщенні.
— Корми звідкись завозите?
— Ні, виготовляємо самі. Для цього збудували комбікормовий міні-завод. В хід ідуть зернові — ячмінь, кукурудза, пшениця, різні добавки. Зі складом кормів і раціоном годівлі нам допомогли співробітники Інституту тваринництва степових районів імені М. Ф. Іванова «Асканія-Нова».
— І яка ж продуктивність ваших «альпійок»?
— Щодоби кожна коза дає, як ви вже знаєте, по 3 літри цілющого молока жирністю 3,2%. Таке молоко при виготовленні сирів ціниться у світі більше, ніж коров’яче. Сьогодні в асортименті нашої невеликої поки що сироварні не 5 чи 10 видів молочної продукції, як на великих підприємствах, а майже півсотні, а якщо бути точним — 48. Місячний обсяг — до трьох тонн. Обмежуємося поки що поставками на, так би мовити, внутрішній ринок: у Херсон і Нову Каховку. Народ уже розпробував продукцію нашої крафтової сироварні, і попит на йогурти та сири зростає, а найбільше — на бринзу. І це при тому, що продукція недешева — від 120 до 350 гривень за кілограм твердого сиру.
— А технології виготовлення у вас традиційні?
— Так, хоча ми вносимо власні, так би мовити, рецептурні корективи — додаємо у ті ж сири різні компоненти: вино, мед, італійські трави, паприку, оливки, горіхи… Наша мета — випускати елітні козині сорти сиру. Натуральні йогурти виготовляємо п’яти видів на різні смаки: зі смородиною, полуницею, абрикосом, малиною і просто класичний. Для просування продукції поки що на внутрішній ринок періодично на базі нашого кафе влаштовуємо дегустації.
— А якщо зазирнути у найближчу перспективу? Скажімо, у наступний рік, який настане менш як за три місяці?
— Наша мета — довести чисельність дійного стада до 600 голів, — ділиться планами Данило Репілевський. — На цей гурт якраз розрахований наш доїльний зал. Частину тварин будемо розводити самі, решту — докуповувати. Правда, коштує елітна коза недешево — кількасот євро, але вона таких грошей варта, тим паче, коли мова йде про зарубіжні селекції альпійських видів — французьку чи австрійську, яку ми завезли у господарство.
Із туристичного проспекту:
«…У селі Мар’янівка працює козина ферма-галерея, де можна оглянути весь процес створення сиру та наприкінці екскурсії скуштувати його».
Започаткувавши і розвиваючи новий для себе (та й для всієї Херсонщини) вид бізнесу, ТОВ «Агробізнес» вже вклало у перспективний промисел близько 16 мільйонів гривень. Окупляться вкладені мільйони через 5—7 років. Довго? Як сказати… Це ж не спекулятивне фірмацтво типу «урвав-продав-відхопив», а виробництво, випробуване століттями в усьому світі.
…Крафтова сироварня у Мар’янівці на базі молочної ферми «Альпіна» вже встигла заявити про серйозність намірів виходу на ринок молочних продуктів України. Зауважимо, що визначення «крафтова» — не «заради красного слівця». З англійської craft означає «ремесло», «уміння». У даному випадку йдеться про унікальну продукцію, яка випускається невеликими партіями. Якість такої продукції має бути бездоганною. А це вже висока відповідальність і (якщо більше) репутація. Але в «Агробізнесі» знали, на що йдуть. І пішли!
Василь ПІДДУБНЯК,
Анатолій ЖУПИНА.