Рік тому перестало битися серце багаторічного директора Агрофірми «Радгосп «Білозерський» Героя України Віктора Петровича Сілецького«Хто знає, чи говорили б ми сьогодні про радгосп «Білозерський» як про успішне господарство, якби не Віктор Сілецький. І це свята правда! Ви знаєте, чого б мені найбільше хотілося? Щоб у нашій Україні було більше таких керівників, як Вітя.
Тільки такі люди здатні зробити нашу Вітчизну однією з найбагатших і наймогутніших країн Європи і світу».
Так правдиво говорив про свого молодшого земляка теж світлої пам’яті легендарний Герой України, двічі Герой Соціалістичної Праці Дмитро Костянтинович Моторний. Патріарх українського хліборобства, почасти скупий на похвалу, у своїй оцінці земних діянь Віктора Петровича нітрохи не перебільшував, іноді щиросердно шкодуючи про те, що таких знакових постатей, як Сілецький, у херсонському Степу менше, ніж могло бути…
Рік — як день… Іще вчора, здається, фундатор знаменитої фірми упівголоса розмірковував над економічною політикою у державі, не завдяки якій, а всупереч село виживає, і думи його були все сумнішими. Особливо після зухвалої «демократизації» агрофірми людьми, котрим він довіряв, котрих витягнув «із грязі в князі» і котрі зрадили йому.
Час усе і всіх розставить на свої місця. Місце ж Віктора Петровича визначене задовго до його відходу у засвіти. Воно — у пантеоні слави Херсонщини кінця ХХ — початку ХХІ століття.
Герой України, кандидат сільськогосподарських наук почесний професор Херсонського державного аграрного університету, заслужений працівник сільського господарства України, автор понад двох десятків наукових публікацій з питань вирощування сільськогосподарських культур в умовах зрошення Півдня України.
Очоливши у 1979-му (рівно 40 років тому!) тодішній заштатний радгосп «Білозерський», Віктор Петрович Сілецький досяг, здавалося б, неймовірного. Природжений керівник, вмілий господарник не лише зберіг від руйнації «совхоз» у селищі Дніпровському Білозерського району, а перетворив його на зразкове багатогалузеве господарство європейського рівня.
На сайті облдержадміністрації за життя Віктора Петровича і керування «Білозерським» (аж до 2014 року включно) містилася інформація про «радгосп, що не захотів бути бідним»: «Агрофірма є одним з великих виробників в Україні: виноградні саджанці, плоди та ягоди (персики, сливи, черешні, абрикоси, яблука, суниці, малина), виноград, виноматеріали сухі й кріплені, вина готові в асортименті, алкогольні напої з виноградної сировини: граппа, бренді. Висока культура землеробства, раціональне і науково обґрунтоване використання землі сприяють досягненню вагомих результатів у виробництві основних видів сільгосппродукції.
«Білозерський» і досі залишається єдиним унікальним підприємством в Україні з повним циклом виробництва: «вирощування виноградних саджанців — виноградарство — виноробство». До речі, вирощування клонованих щеплених виноградних саджанців, які відповідають вимогам європейських стандартів, на Херсонщині перебуває на високому рівні лише в селищі Дніпровському.
Агрофірма — постійний учасник щорічних спеціалізованих виставок і дегустаційних конкурсів, неодноразовий володар золотих і срібних медалей, їх більше 100 — за високу якість наших вин».
Одне з поважних столичних видань, що розповсюджується і за кордоном, і виходить також англійською мовою, на увесь білий світ повідомило про те, що «вулиці Дніпровського асфальтовані, будинки газифіковані, вода — у кожному дворі. Є будинок культури, приміщення селищної ради не гірше, ніж у райцентрі…».
Це приклад того, як може багато досягнути окремо взяте господарство, район, область, Україна зрештою, якщо на їхньому чолі такі талановиті керівники, яким був (і залишиться у пам’яті нащадків) Герой України Віктор Петрович Сілецький.
…Стільки добра, скільки встиг зробити за своє життя цей малоговіркий степовик, далеко не кожен і не скрізь устигне. В усякому разі — у «демократизованому» Дніпровському.
І прикро лише, що пам’ять людська не завжди буває вдячною. Зрештою, його Величність Час все одно розставить усе по своїх місцях. Уже розставив!
І тричі правий був тричі Герой Дмитро Костянтинович Моторний, говорячи про Віктора Петровича: «Тільки такі люди здатні зробити нашу Вітчизну однією з найбагатших і наймогутніших країн Європи і світу».
І це — свята правда!
Як і правда те, що зірки не згорають доти, допоки випромінюють світло, аби живі і сущі бачили, куди йти…
Анатолій ЖУПИНА,
Василь ПІДДУБНЯК.