У Станіславі на Херсонщині готуються до відкриття літнього туристичного сезону. Подружжя Голіньків стало першим у Станіславі, хто вирішив розвивати екстрим-туризм.Станіславські скелі приваблюють туристів не тільки з Херсонщини, а й з України, - розповідає сільський голова Іван Самойленко Це місце станіславці та жителі навколишніх сіл називають Гранд-каньйоном. Карантин та закриті кордони посприяли розвитку внутрішнього туризму.
Для місцевих родин – це чи не найголовніший спосіб заробітку, - говорить Ілона Голінько.
"Ми самі дуже любимо подорожувати. Спочатку ми були туристами, багато їздили Україною. І деякі нам сподобалися моменти, джипінг у Карпатах і у нас виникла така ідея – створити щось подібне у себе. У нас також є для цього можливості – наші скелі. А потім у нас був проєкт від програми "Добре". Ми поїхали на стажування, у той же Карпатський край, на Франківщину, і нас там навчали, як треба розвивати туристичні продукти", - каже Голінько.
Подружжя Голіньків першими у Станіславі почали розвивати екстрим-туризм, працювати почали рік тому, - говорить Ілона, та досі продовжують навчатися."Я закінчила курси гідів, зараз є професійним гідом. Можу проводити екскурсії і стала членкинею Всеукраїнської асоціації. Дуже багато у нас було туристів минулого сезону, які говорили, цього року ми відкриваємо для себе Україну. Були де завгодно – у Греції, у Туреччині, у Єгипті, але України вони взагалі не бачили, не знали, що у нас є така краса", - розказує Ілона.
Одним зі складних моментів, говорить Ілона, - була купівля авто, на якому катають туристів по скелях. У період пандемії перегнати машину та оформити документи було проблематично. Сьогодні жінка і сама водить, хоча до крутих спусків довелося звикати.
Юрій Голінько розповідає, що екстремальна прогулянка триває близько чотирьох годин.
"Це із Золотого мису ми починаємо і уздовж берегової зони проходимо 30 кілометрів, де ми можемо проїхати, де не можемо. Стараємося проїхати максимально цікаво і завершуємо Хабловським маяком", - каже Юрій Голінько.
Підійматися Станіславськими скелями непросто, розповідає Юрій, тому для цього потрібні спеціальні автомобілі. Їхній позашляховик колись був військовим, його переробили під потреби туристів.
"Цей автомобіль - УАЗ 469, у народі він називається – Козел, тому що він стрибає, як козлик. Цей автомобіль 79 року випуску, ніхто, звичайно, у це не вірить, та це, дійсно, так. Він був у одного полковника. Він його забрав з військової частини дуже-дуже давно. Я цей автомобіль у нього придбав, він був у гарному стані, тут все в оригіналі. Мости, коробка, все в оригіналі".
Сьогодні на Станіславських скелях силами місцевих облаштовані оглядові майданчики. Одна з проблем цих місць – стихійний туризм. Коли люди власними автівками масово заїжджають на скелі, страждають рослини, серед яких багато червонокнижних.
Екстрим-тур прокладали так, щоб не шкодити природному середовищу, - розповідає подружжя.
UA:Херсон
"Ми самі дуже любимо подорожувати. Спочатку ми були туристами, багато їздили Україною. І деякі нам сподобалися моменти, джипінг у Карпатах і у нас виникла така ідея – створити щось подібне у себе. У нас також є для цього можливості – наші скелі. А потім у нас був проєкт від програми "Добре". Ми поїхали на стажування, у той же Карпатський край, на Франківщину, і нас там навчали, як треба розвивати туристичні продукти", - каже Голінько.
Подружжя Голіньків першими у Станіславі почали розвивати екстрим-туризм, працювати почали рік тому, - говорить Ілона, та досі продовжують навчатися."Я закінчила курси гідів, зараз є професійним гідом. Можу проводити екскурсії і стала членкинею Всеукраїнської асоціації. Дуже багато у нас було туристів минулого сезону, які говорили, цього року ми відкриваємо для себе Україну. Були де завгодно – у Греції, у Туреччині, у Єгипті, але України вони взагалі не бачили, не знали, що у нас є така краса", - розказує Ілона.
Одним зі складних моментів, говорить Ілона, - була купівля авто, на якому катають туристів по скелях. У період пандемії перегнати машину та оформити документи було проблематично. Сьогодні жінка і сама водить, хоча до крутих спусків довелося звикати.
Юрій Голінько розповідає, що екстремальна прогулянка триває близько чотирьох годин."Це із Золотого мису ми починаємо і уздовж берегової зони проходимо 30 кілометрів, де ми можемо проїхати, де не можемо. Стараємося проїхати максимально цікаво і завершуємо Хабловським маяком", - каже Юрій Голінько.
Підійматися Станіславськими скелями непросто, розповідає Юрій, тому для цього потрібні спеціальні автомобілі. Їхній позашляховик колись був військовим, його переробили під потреби туристів.
"Цей автомобіль - УАЗ 469, у народі він називається – Козел, тому що він стрибає, як козлик. Цей автомобіль 79 року випуску, ніхто, звичайно, у це не вірить, та це, дійсно, так. Він був у одного полковника. Він його забрав з військової частини дуже-дуже давно. Я цей автомобіль у нього придбав, він був у гарному стані, тут все в оригіналі. Мости, коробка, все в оригіналі".Сьогодні на Станіславських скелях силами місцевих облаштовані оглядові майданчики. Одна з проблем цих місць – стихійний туризм. Коли люди власними автівками масово заїжджають на скелі, страждають рослини, серед яких багато червонокнижних.
Екстрим-тур прокладали так, щоб не шкодити природному середовищу, - розповідає подружжя. UA:Херсон
glavred