130 років виповнилося від Дня народження класика української літератури Остапа Вишні. На творах письменника, які і зараз у шкільній програмі, виросло не одне покоління. У Херсонщини ж мав би бути особливий привід пишатися Остапом Вишнею. Письменник часто бував у с. Кринки, де не лише рибалив і полював, а й писав.
Тут розташована садиба сатирика, або радше сказати те, що від неї залишилося…
Якщо ви хочете почути про Остапа Вишню те, чого ще немає в описі його біографії, вам неодмінно треба у Кринки — прямо до старожительки Слави Попової. «Останній із могікан», 87-річна жінка зараз єдина з тих, хто у селі особисто знав Вишню. Народжений на Полтавщині, мешкаючи у Харкові, Павло Губенко (справжнє ім’я Остапа Вишні), любив і Херсонщину. «Хто в Крим, а я — у Кринки», — писав Остап Вишня. Доволі часто, а надто з відкриттям сезону полювання, письменник їхав у село Цюрупинського району і осідав там на декілька тижнів.
Плавні з пташиним клекотінням і прозорою гладдю на Конці: серце письменника полонили наче намальовані пейзажі. Родина Слави Попової мешкала якраз над берегом. Як і всі чоловіки тут, її брат був затятим рибалкою. Він і возив Остапа Вишню тутешніми місцями. Сестра часто просилася взяти і її на екскурсію для дорогого гостя.
— Оце сидить на мостику, з аркушем паперу і ручкою. Кажу: а що це Ви робите? Відповідає: Славочка, ти знаєш, ну літери самі виходять. А я просто їх записую, — розповідає довгожителька.
Саме у Кринках Остап Вишня написав оповідання «Щука», яке увійшло у знамениті «Мисливські усмішки». В це неможливо повірити, але рукопис твору зі збірки, над якою письменник завершив працювати у далеких 1950-х, досі зберігався у Кринках. Аркуш із дрібним почерком, словами, які виводив сам майстер сатири, місцеві ентузіасти знайшли серед купи радянських документів, які вважалися непотребом. До 130-річчя Остапа Вишні у Козачелагерській сільській раді, саме до неї відноситься с. Кринки, відшукали й реставрували три десятки унікальних фотографій з письменником чи з ним пов’язаних.
Артефакти презентували під час святкування ювілею сатирика. Захід відбувся на території військової частини, яка базується у Кринках. До чого ж тут, запитаєте, Збройні сили? Річ у тім, що саме на території військової частини розташовані погруддя Остапа Вишні і його музей-садиба, на жаль, вже колишній…
Письменника не стало у вересні 1956-го. За словами старожительки Слави Попової, у Кринках Остап Вишня встиг побувати буквально перед смертю. Сюди приїздив із дружиною, тоді ще він залишив купу подарунків тамтешній дітворі. До слова, попри свою знаменитість (твори Вишні з сюжетом, взятим у народі, набули популярності ще за його життя), письменник був напрочуд простою, відкритою людиною. Думається, саме через це люди у Кринках і зберегли пам’ять про гостя. Ба більше, шанувала його і тодішня влада, ніби реабілітуючись за причетність до жахливого минулого Остапа Вишні. Як відомо, 10 років повноцінного життя у письменника вирвав ГУЛАГ, куди його запроторили за надуманим звинуваченням, та ще й у чому — тероризмі!.. Після смерті сатирика хату в Кринках було велено перетворити на музей. А вже до 100-річчя від Дня народження поряд встановили погруддя Остапа Вишні.
Довгий час у садибі все було так, наче у ній ще вчора побував письменник.
Ось тут стояв стіл. Там висіла його рушниця, а на вішалці — плащ. За дверима стояли чоботи-заброди, в яких ходив на рибалку. Були тут і книги, навіть чернетки з фрагментами майбутніх оповідань, — показує мені садибу депутат Козачелагерської сільської ради Наталя Ільїна.
На жаль, все це тепер хіба у споминах місцевих мешканців. Речі, які пам’ятають руки Остапа Вишні, вже років 20, як передали до музеїв — в Олешки і Херсон. Приблизно з того ж часу стала занепадати садиба. Парадокс, але унікальну хатину передавали з рук у руки. Від профспілкової вона якимось дивом перейшла у власність приватну… Сьогодні вже й не знайти кінців того, як так вийшло, що садиба Остапа Вишні перетворилася на руїну. Факт у тому, що знищила її величезна байдужість, влади місцевої і обласної. Зараз хата вже фактично й без даху, балки провалюються, не факт, що зиму переживуть.
Натомість у палких промовах до ювілею з вуст районних та обласних чиновників лунає «ми пам’ятаємо про славетного Остапа Вишню і маємо зробити все, щоб у Кринках була туристична мекка»… Туристична мекка? Це ви серйозно? Що мав на увазі заступник начальника управління культури ОДА Ігор Мазур? Може, в «білому домі» нарешті розробили проект дивовижного порятунку садиби Остапа Вишні або, може, хоч домоглися виділення коштів на відновлення даху, щоб хата принаймні далі не розвалювалася? На жаль, ні, нічого такого й близько немає.
Про спроби відродження музею Вишні заявили у Козачелагерській сільській раді. Щоправда, про відновлення самої легендарної садиби не йдеться… Хочуть перенести її фрагменти… на ділянку, яку вже підшукали в межах земель сільради. Бо, мовляв, оскільки розвалена хата Вишні перебуває на балансі Міноборони, відремонтувати її неможливо. На іншій же території бачать музей Остапа Вишні та арт-майданчик. Недавно при сільській раді створили робочу групу з питання увічнення пам’яті про сатирика, яку очолює депутат Наталя Ільїна.
Але, направду, при всій повазі до ініціативи, погодьтеся, надто запізнілої, надії на те, що ми побачимо музей Остапа Вишні, мало. Сама сільська рада дотаційна і грошей на будь-які ремонти в ній катма. Бажаючих вкласти кошти в історично-туристичний проект теж не видно. З боку влади обласної — одні барабанні палички. Тим часом на місці колишньої садиби Остапа Вишні скоро і стін не залишиться…
Марина САВЧЕНКО.