Після завершення реформи в Україні має залишитись не більше 100 районів.Навесні 2020 року реформа децентралізації та адміністративно-територіального устрою в Україні має завершитись. На цьому наполягають у команді президента України. Заявив про це й сам Володимир Зеленський, назвавши внесення змін до Конституції щодо передачі фінансів та повноважень на місця першочерговим завданням у сфері децентралізації.
Про те, що очікує громади після завершення реформи і що втратили ті, хто досі не наважився на створення ОТГ йшла мова на зустрічі журналістів з Херсонської та Миколаївської областей з одним із авторів децентралізації в Україні, директором Інституту розвитку територій Юрієм Ганущаком та керівником експертної групи територіальної організації влади Мінрегіону Миколою Рубчаком.
Замість районів — повіти?
За їх словами, виборів до районних рад у 2020 році вже не передбачається. А щоб не плутатися в назвах, замість районів пропонується впровадити повіти, як у Польщі.
— В Україні має залишитись не більше 100 районів-повітів. Хоча оптимальна їх кількість ще менша – 96. Самі області змінюватися не будуть. Вони непогано «зшиті», а ті, хто говорить про необхідність об’єднання областей або некомпетентні, або провокатори, — каже Юрій Ганущак.
На Херсонщині планують утворити 3 повіти: Херсонський, Новокаховський та Генічеський. Їх центром повинно бути велике місто, де не просто проживає багато людей, а й існує високий рівень конкуренції у бізнесі, освіті та інших галузях.
— Це дуже добре для виховання адміністративних кадрів, — впевнений Юрій Ганущак. – Загалом, райони-повіти треба робити великими. В ідеалі місцеві жителі можуть навіть не знати, де знаходиться районний центр. Та й жоден голова громади, якщо він при здоровому глузді, не захоче мати у себе центр району. Адже там буде перебувати префект, який здійснюватиме контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування. В першу чергу, звісно ж, за тими, що знаходяться найближче до нього. Говорити ж про можливість утворення районів з центрами в Бериславі або Новотроїцькому навіть несерйозно. Адже в цих райцентрах проживає небагато людей, та й самі ці потенційні повіти навряд чи зможуть мати мінімально необхідну кількість населення в 150 тис. осіб.
«Час тих, хто не утворив ОТГ уже минув»
У кожній ОТГ мають бути створені підрозділи поліції, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Пенсійного фонду, ЦНАП, управління соцзахисту. Натомість замість райдержадміністрацій пропонується запровадити інститут префектів, які здійснюватимуть нагляд за дотриманням Конституції та законів України на місцях. Оскільки це є функціями уряду, а не президента, призначати префектів повинен прем’єр-міністр.
— Перший етап децентралізації ми вже пережили. Не об’єдналися тільки ліниві. Ті, хто хотів, уже створили ОТГ. А у кого бізнесові чи якісь інші інтереси переважили зиск від реформи, ті так нічого і не зробили. Той, хто добровільно об’єднався, отримав гарну «цукерку» не лише в якості інфраструктурної субвенції, а й у вигляді часу. Тим, хто буде наздоганяти їх – однозначно буде важче. Натомість час тих, хто так і не створив ОТГ уже минув. Бо вони втратили для громади величезні кошти. Приміром, лише один Скадовськ втратив щонайменше 30 млн. гривень, які міг би отримати в разі створення ОТГ 3-4 роки тому назад, — говорить Юрій Ганущак.
Експерти попереджають, що вже існуючі ОТГ не обов’язково залишаться на новій мапі адміністративно-територіального устрою. На остаточну конфігурацію впливатимуть різні чинники: спроможність уже існуючих ОТГ, яка має визначатися державою, відстань між центрами сусідніх ОТГ, що не повинна бути занадто близькою, кількість населення (в ідеалі не менше 5 тисяч осіб), площа (не менше ніж 200 кв. км.) та інші.
В цьому можна знайти також відповідь на питання з реверсними дотаціями, на які скаржаться деякі ОТГ, зокрема, Тавричанська в Каховському районі.
— Не одній цій ОТГ не подобається, що у них відбирають частину бюджетних коштів. Але вихід із цього дуже простий: не хочете мати реверсні дотації – приєднуйте до себе бідніші громади. Ось і все, — підказує Юрій Ганущак.
— Громади, які досі так і не об’єднались, втратили великі кошти. Дуже великі, — підсумовує Микола Рубчак. – А оскільки чергові місцеві вибори відбудуться вже у 2020 році, то ці громади також втратили й час на формування нових структур і формування нової стратегії розвитку. Вони втратили і занедбали свою інфраструктуру, оскільки школи та дитсадки, клуби та ФАПи, як правило, не ремонтувалися належним чином, а місцеві жителі продовжували виїжджати в пошуках кращої долі. Нерідко там можна почути: «Наше село не змінюється!» Це правда. Але не змінюється воно виключно через небажання самої громади змінюватися.
Олег БАТУРІН.
На фото автора: Микола Рубчак (ліворуч) та Юрій Ганущак (праворуч).