Які у мене думки перед світлим святом Великодня?Для мене це свято було одним з найулюбленіших з дитинства. Навіть/особливо тоді, коли не дозволялося ходити до церкви святити паски, вітатися вголос «Христос Воскрес», бо зразу питання до батьків, ааяй від вчителів(для порядку). Проте паски пекли, яйця фарбували, ковбаски крутили і віталися, обіймалися, галунками стукалися.
З тих пір, як створила вже свою сім’ю, паски пекла завжди. Ходили святити, святкували з друзями і рідними.
Велике натхнення було у самій підготовці, і світла радість вже з суботи.
Це перший рік, коли я не пекла паску, а купила. І не тільки тому, що здоров’я підводить. Бабуся казала, що коли печеш паску, треба думати про добре, світле, не дай Бог сваритися чи думати про когось погано.
Не можу….У душі постійний біль….Він нікуди не дівається і не стихає….
Я думаю про загиблих друзів, знайомих і незнайомих захисників і захисниць, дітей…. Про тих, хто в полоні терпить страшні муки, а їх рідні такі ж муки за них вдома. Про зруйновану домівку, де ми були щасливими, про тих людей, які стали перекотиполем без коріння, і можливості десь зачепитися… Про тих істот, які зрадили і продовжують це робити, обкрадають країну і людей, про ті створіння, які сприйняли війну, як можливість нажитися на чужому горі, створити собі «образи з ореолами» для подальшого пробивання до влади… Хіба з такими думками можна пекти паску?(
Лишається лише молитися…. Просити Господа прощення і милості…
***
У листопаді 2025 року на обліку було 4,61 млн ВПО, у січні 2026 року – 4,62 млн. Зростання становило майже 8 тисяч осіб або близько 0,17%.
На тлі війни – це практично нуль.
Причина проста і водночас дуже показова: навіть у небезпечних регіонах люди мають хоча б мінімально прогнозоване життя – власне житло, побут, фінансову передбачуваність. Натомість держава після евакуації так і не змогла запропонувати переконливих житлових, соціальних і економічних гарантій, які дали б людям відчуття безпеки в умовно безпечнішому регіоні. А навіть ті механізми, що формально існують, часто не відповідають реальним потребам людей.
Мова йде про понад 260 тисяч людей, які й далі змушені жити в громадах, де офіційно зберігається потреба в евакуації.
***
Перед Великоднем на вулицях Херсона можна побачити жителів сіл, які привозять усе, що виростили і зібрали: домашні яйця, закрутки, городина і навіть весняні квіти на імпровізованих прилавках.
Люди приїжджають, щоб трохи заробити, обмінятися новинами.
Херсон тримається. І готується до Великодня.
***
Ще 182 українці – нарешті вдома.
Серед них 175 українських захисників та 7 цивільних громадян.
Серед звільнених – більшість, хто перебував у полоні з 2022 року. Це представники Збройних сил, нацгвардійці, прикордонники, які захищали Україну на різних напрямках. На рідну землю повертаються і 25 офіцерів – за словами Кирила Буданова, визволити їх було вкрай складно.
***
На болотах готуються до “Пасхального перемир’я”, Херсон закидують Кабами…
***
Благодатний вогонь зійшов у храмі Гробу Господнього в Єрусалимі.
***
Сьогодні – Велика субота, 11 квітня. День спокою перед Великоднем. Проте для Херсона це черговий день виживання під вогнем терористів.
***
Джонсон приїхав на позиції українських військових на Запорізькому напрямку і фактично опинився поруч із самою лінією фронту. Після поїздки він різко розкритикував Захід за недостатню допомогу.
Джерело – Гривна