У кожного в житті свій невторований шлях. Іконописець Наталя Соболєва (на знімку) твердо переконана, що під час її вибору без підказки вищих сил не обійшлося. «Десять років тому, ще як училася у Миколаївському університеті культури, нам на кафедрі показували мистецтво реставрації старовинних образів. І тут мені наче хто на вухо прошепотів: а чому б і тобі не спробувати створити ікону? Я загорілося, і справді почало виходити.
Перша моя ікона була «Благовіщення», а потім – нові й нові. Зараз їх уже більше сотні», — розповідає Наталя.
Наталя працює в миколаївській іконописній майстерні «Небо на землі», заснованій ще 2004 року, разом із цілою командою майстрів – Марією Павелко, Катериною Цируль, Костянтином Самойленко. Сюжети їхніх робіт, зазвичай, євангельські. І все ж сучасна ікона (зараз їх виставка триває у художньому музеї Херсона) відрізняється від своїх попередниць. Лики святих і християнських мучеників не такі відсторонені від усього сущого, і на них легко читаються емоції – смуток, щастя, співчуття. Та й техніка виконання часом несподівана — образи пишуть тепер не тільки на дошках, а й у техніці гарячої емалі на міді чи навіть на камені.
Часом для завершення роботи над іконою достатньо місяця, а часом і року не вистачає. Адже Наталя Соболєва віддає перевагу класичній техніці (приміром, яєчну темперу використовували ще у древньому Єгипті за часів фараонів), хоча з нею зараз також непросто.
Іконописець працює натуральними фарбами, виготовленими самостійно на основі природних матеріалів. Це, зокрема, сажа, свинцевий сурик, яєчний жовток, свята хрещенська вода. А ще дорогоцінні та напівдорогоцінні, і дуже рідкісні для України камені – малахіт, лазурит, гірський кришталь, турмалін. І якщо сажу Наталя може й самотужки заготувати, трохи попрацювавши у ролі сажотруса, то дорогоцінну сировину видобути ніде. І в магазині її також не купиш. Доводиться замовляти, діставати, і радіти кожному заповітному кристалу. Зате тримаються фарби з них віками, і саме таким є творчий задум. Адже ікони з майстерні купують не тільки в храми. Їх замовляють також як обереги для маленької дитини, чи сімейні та родові. Доки житиме рід – житиме й образ, як втілення людської віри, мрій та сподівань.
За десять років роботи ікони Наталі Соболєвої роз’їхалися не тільки по всіх куточках України, а й по всьому світі – адже їх охоче купують і через Інтернет. За деякими з них своя, часом щемлива історія нового власника чи храму. Але їх Наталя «тримає біля серця», і нікому не розповідає. Це потаємна частина творчості іконописця, яку він «переплавляє» у натхнення й духовне піднесення, а згодом втілює у своїх роботах. А ті, в свою чергу, породжують нові щемливі почуття у душах вірян. Тож нових творчих висот тобі, Наталя!
Сергій ЯНОВСЬКИЙ.
Фото автора.